Біографія
Лазаренко Віталій Іванович – знаний в Україні поет-пісняр, художник, композитор, заслужений працівник культури Автономної республіки Крим, автор більше 20 пісенних збірок як на власні слова, так і на слова відомих українських поетів: Валентини Малишко, Любові Голоти, Любові Пшеничної, Ганни Костів-Гуски, Раїси Обшарської, Лесі Пилип’юк, Галини Хмільовської, Данила Кононенка, Анатолія Кичинського, Сергія Бурлакова, Василя Дерія, Михайла Ковтонюка, Миколи Карпенка, Миколи Тібія, Ольги Кушнір та ін.
Народився 4 січня 1950 року в селі Терешівцях Хмельницького району, Хмельницької області. Любов до малювання, до українського слова і пісні йому прищепили у колі сім’ї.
Батько – Лазаренко Іван Арсеньович працював вчителем Терешовецької середньої школи впродовж 50-ти років, знав декілька іноземних мов. Мати – Лазаренко Антоніна Михайлівна дуже гарно вишивала і співала. За своє життя вишила велику кількість рушників, які і нині прикрашають батьківську оселю, церкву, а також є у школах району.
У шостому класі Віталій самотужки вивчив нотну грамоту, а також навчився грати на баяні.
Середню освіту здобув екстерном при Ружичнянській середній школі. У 1966 році став учнем Кам’янець-Подільського училища культури, але через хворобу(ревматизм) змушений був переїхати до Криму, де став співпрацювати з творчими колективами: заслужений народний ансамбль «Господиня»(кер. Віктор Скоблянський), заслужене сімейне тріо сестер «Надія», а також заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Дарничанка» м. Київ(керівник професор Петро Андрійчук). Саме твори, написані для цих колективів, а також їх солістів складають основу його пісенного доробку.
Народився 4 січня 1950 року в селі Терешівцях Хмельницького району, Хмельницької області. Любов до малювання, до українського слова і пісні йому прищепили у колі сім’ї.
Батько – Лазаренко Іван Арсеньович працював вчителем Терешовецької середньої школи впродовж 50-ти років, знав декілька іноземних мов. Мати – Лазаренко Антоніна Михайлівна дуже гарно вишивала і співала. За своє життя вишила велику кількість рушників, які і нині прикрашають батьківську оселю, церкву, а також є у школах району.
У шостому класі Віталій самотужки вивчив нотну грамоту, а також навчився грати на баяні.
Середню освіту здобув екстерном при Ружичнянській середній школі. У 1966 році став учнем Кам’янець-Подільського училища культури, але через хворобу(ревматизм) змушений був переїхати до Криму, де став співпрацювати з творчими колективами: заслужений народний ансамбль «Господиня»(кер. Віктор Скоблянський), заслужене сімейне тріо сестер «Надія», а також заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Дарничанка» м. Київ(керівник професор Петро Андрійчук). Саме твори, написані для цих колективів, а також їх солістів складають основу його пісенного доробку.