Поезія

Андрію Данилку

Дорогий ти наш український соловейку! Яка ж це Сорока чи Попугай: «айн», «цвай», «драй» (Не знаєш ти ні ре, ні до…) Час від часу підкидає тебе У наше українське гніздо? Михайлу Поплавському Поплавський – чоловік моторний: Не Ректор – редька а чи хрін? На кухні він співак проворний, На сцені – Міша-макогін! Василеві Зінкевичу. Балет на сцені «штучки-дрючки» Цнотливість ось-ось оголить. Нехай мовчать поплавські і сердючки – Василь Зінкевич хай звучить! Тетяні Андрушків, молодій співачці з міста Перемишляни. Тетяно, Зоряна Тетянко! Тобі складав би вірша я З вечора й до ранку Тоді, Якби літа вернути молоді. Якби літа вернути молоді, тоді Я взяв би тебе на руки, І пригорнувши до серця, Ніс би тебе на руках через усю Україну, Від твого міста Перемишляни і аж до Одеси. І якщо якийсь перехожий спитає мене, кого я несу – відповім: Я несу українську Пісню – Найцінніший скарб мого народу!