Поезія
| ← попереднє |
Камінь Стоїть при дорозі одвічно
Камінь гранітний важкий.
Стоїть з Запорізької Січі,
Складає докупи роки.
Торкаюся синьої гладі
І буджу уяву в очах.
Не знаю, на горе чи радість
Я вирізьблю з нього дівча.
А може, не треба чіпати?
Хай мохом собі обраста,
Бо іншу не зможу кохати,
Живі цілувати вуста.
|
наступне → |